Ось що мені подобається, то це гумор українців щодо папи римського. Я взагалі давно вважаю, що всі церкви вже тойво, закривати треба, особливо отих римських католиків. Зараз приємно бачити людей, що поділяють мою думку. З інтернету: Тато може, тато може все, що завгодно, Плавать брасом, співать басом, слова забуть! Тато може, тато може буть ким завгодно, Тільки Папой, тільки Папой не треба буть!
Залишив коментар під відео відомого в "росліберальних" колах аніматора, який намалював чергову стилізацію путіна під Сімпсонів. І відразу надійшла дуже влучна відповіть на мій коментар.
До рeчі, відкрив перевірити назви вулиць та районів де мешкав в Харкові. 2005-2008 - мешкав в гуртожитку на проспекті Людвіка Свободи (це такий був військовий лідер в Чехословаччині, який до речі як міністр оборони на прохання Польщі вжив заходів з перекриття кордону задля підтримки примусової депортації українців з їх історичних земель в 1947 році, акція "Вісла"). Район був Дзержинський. Зараз район Шевченківський, але проспект досі того Л.Свободи і нема ніякої ініціативи щодо переіменування. 2008-2009 - мешкав на вулиці "Продольная", таблички були російською, я й не уявляв, яка українська назва. Район Київський. Тепер я дізнався, що українська назва вулиці Поздовжна, не знаю чи замінили таблички, на гугл стріт все закрито деревами. 2009-2014 - мешкав в Орджонікідзевському районі, на вулиці Другої П'ятирічки. Тепер це вулиця Біблика (колишній директор Харківського тракторного заводу за часів СРСР) в Індустріальному районі.
Померла "моя прєкрасная няня" Анастасія Заворотнюк. Якщо "Брат-2" це кінобіблія українофобії, то "Моя прєкрасная няня" це катехизис. Біблія - для посвячених, які можуть відчитати складніші сенси та контексти; катехизис - це попса у вигляді простеньких відповідей на засадничі питання. - Віка, ви воруєте вєщі в магазінє как Украіна газ; - Максім Вікторовіч, вам нужна вишиванка для дочкі, ілі в чєсть прісоєдінєнія Украіни ілі в чєсть отсоєдінєніє; - Я самая большая фанатка россійского прєзідєнта. "Брат-2" та "Моя прєкрасная няня" вийшли майже одночасно: 2000 і 2004 роки. Почалася інформаційна підготовка до окупації України. Російський сітком - це американський формат. Здерто з серіалу "Няня". В оригінальній версії няня - єврейка з нью-йоркського району Квінс, яка потрапляє до багатої родини. Але там висміюється лише соціальна та культурна різниця між нянею та хазяями. В російській версії навмисно робиться наголос на етнічному походженні няні. Цей серіал - перевидання старого стереотипу про "галушки, шаровари, сало" та причмеленого підпитого хохла і його цицькату жінку. Тупа, примітивна, злодійкувати, неотесана, безграмотна хохлушка з Маріуполя, що спілкується з такими ж родичами. Її маму зіграла Любов Поліщук, також вже покійна. Любов Поліщук народилася в Омську (в сім'ї українців), Анастасія Заворотнюк народилася в Астрахані - закінчення на -юк вказує, що її предки могли прибути туди з Волині. Вмерла Любов Поліщук, вмерла Анастасія Заворотнюк. Вмер і Маріуполь. Символічно, але першим вмер Сєргєй Бодров, він же Даніла Багров. - Аааа, патріот. Русская ідєя, Достоєвскій, дєржава. А гдє твоя Родіна, синок? Сдал Горбачьов твою родіну амєріканцам что би красіво тусоваться. А тєпєрь твоя Родіна двє войни і Крим просрала. Русскіх людєй в Прібалтікє сдала, сєрбов на Балканах сдала. Мертві кіноактори мертвої ідеології, яка умертвила мільйони та умертвляє десятки тисяч, щоб покласти до ніг мертв'яку в Кремлі.
Оце так російськощелепні "одноязикі". Дід дворічного онука в Естонії подав скаргу до державного суду, що права його дитини будуть порушені, бо в школах учбовий процес буде лише естонською мовою. У скарзі дідусь вимагав державу забезпечити освіту російською мовою. Скарга була відхилена, бо Конституція Естонії не передбачає обов'язок держави давати освіту будь-якою іншою мовою, ніж естонська. Також на базі європейських конвенцій держава не перешкоджає національним меншинам самим вивчати і використовувати свою мову. Дуже гарний прецендент, тепер такі скарги приймать не будуть взагалі.
Російські кишенькові пропагандисти пишуть у своїх соцмережах, що тимчасовий успіх ВСУ в Курській області був завдяки місцевим "ждунам". Вже й таке дуже специфічне українське слово-дражнилку вкрали. Що далі? Будуть шукати місцевих бандepiвцiв?
За 10 років в Естонії якось навчився на слух відрізняти росіян від місцевих "руських". Акцент, манера та що саме кажуть. Ось прийшов чоловік-росіянин, с мамою та донькою. "Мама, всьо сложно і нєпонятно. То оні в Хєрсон зашлі. А тєперь вон што в Курскє творітся. А я хотєл вот в Ростов поєхать..." Почав це чути і відійшов подалі. Алергія в мене на "російських росіян" в Естонії.